Цей Fender Princeton Reverb 1969 звучить у більшості хітів 1960-1970-х років - ви напевно чули його не один раз
Підсилювач належить гітаристу Луї Шелтону з The Wrecking Crew, який записав із ним понад 1000 пісень.
Лампові підсилювачі Fender 1960-х років вже давно стали класикою, а завдяки їхній кришталевій чистоті звучання вони залишаються затребуваними до цього дня. Однак жоден підсилювач компанії не має такої багатої історії, як 1969 року Fender Princeton Reverb Луї Шелтона.
Луї Шелтон працював штатним гітаристом Motown Records та був ключовою фігурою на сесійній сцені Лос-Анджелеса. Не виключено, що в якийсь момент Луї втратив рахунок сесіям, в яких він брав участь: в активі гітариста робота з Марвіном Геєм, The Jackson Five, The Mamas & The Papas, The Carpenters, Джо Кокером, Джоном Ленноном, Джеймсом Брауном і багатьма іншими відомими виконавцями.
Що цікаво, «співпраця» Шелтона та Princeton Reverb склалася практично відразу. Пристрій був другим підсилювачем у колекції гітариста, купленим лише з практичності. «Я прийшов у сесійну роботу з клубів, тому я вже мав величезний [Fender] Super Reverb із чотирма важкими динаміками Jensen», — розповідав музикант. -«Після кількох сесій, коли я був змушений їздити між різними студіями і тягати з собою цього важкоатлета, я надивився щось компактніше».
У ті часи велика машина була розкішшю, тому не останню роль у купівлі компактнішого підсилювача зіграло і зручність транспортування. Шелтон згадував, що тоді фургон був тільки у барабанщика The Wrecking Crew [колектив сесійних музикантів з Лос-Анджелеса, які активно працювали в 1960-1970-х роках — прим.ред.] Хел Блейн, який возив свою установку від сесії до сесії, в той час час як решта їздили на звичайних машинах.
У ті дні ми записувалися в кімнатах з великою кількістю мікрофонів, тому нам доводилося грати на низьких рівнях гучності. Це означало, що якщо потрібно було перевантажити підсилювач, додавши гучності і... трохи спотворень, то гітара звучала так голосно, що звукорежисер вибігав із кімнати і репетував на тебе, щоб ти вимкнув цей грібаний підсилювач. Гітара моментально забивала все в барабанних та фортепіанних мікрофонах.
Пізніше зять Шелтона, який працював у майстерні Valley Arts Guitars, допрацював Princeton Reverb так, щоб у гітариста була можливість керувати майстер-гучністю та кількістю гейна, а заразом оснастив пристрій бустом високих частот. За словами музиканта, модифікації дозволили перевантажувати підсилювач без зайвого посилення гучності, що знімало проблему звукорежисерів, що кричать. Внесені зміни також додали універсальності та гнучкості у питанні управління звуком, зазначає Шелтон.
Гітарист користувався підсилювачем постійно, записуючи за його допомогою партії ритм-гітари, акомпанементу та соло. При цьому випадків, коли Луї відмовлявся від роботи з Fender було не так багато, а найбільше з них був запис соло для композиції «Hello» Лайонела Річі.
За словами Шелтона, в записі Hello застосовувався підсилювач Tom Sholtz Rockman. «Ми просто поклали його [підсилювач] на стіл у контрольній кімнаті та підключилися до нього», згадує музикант. Що ще дивніше, соло, що звучить на записі, — чиста імпровізація, записана з першого дубля.
Лайонел заспівав соло, яке йому хотілося почути. Ми працювали в чотири гітаристи, кожен з них переклав [наспів] і вивчив те, що він співав. Я зробив те саме, записали дубль, але, на мій погляд, воно не звучало так, як зазвичай звучить гітарне соло. У мене був варіант, як воно може звучати, і ми зробили ще один дубль, який повністю відрізнявся від того, що [Лайонел Річі] співав.
Докладніше ознайомитися з історією 1969 року Fender Princeton Reverb і послухати спогади Луї Шелтона можна в нещодавньому ролику блогера Ріка Холліса. У відео автор розповідає історію підсилювача, а заразом докладно розповідає, в яких піснях він звучить.
Комментариев нет:
Отправить комментарий