Порівняння вихідної та сучасної версії звукового USB інтерфейсу MOTU M4
З нашого огляду чотириканального USB інтерфейсу MOTU M4 читачі вже знають, що це відмінний продукт, який є розширеною версією бестселера MOTU M2. На відміну від молодшої моделі, M4 є не два, а чотири входи і виходи. І, що особливо важливо для якісних оцифровок, додаткові лінійні входи є виділеними, тобто сигнал не проходить через підсилювач, на відміну від перших двох каналів. Також як розширена кількість виходів, з двох до чотирьох, підвищують гнучкість підключення. При цьому розширення числа каналів відбувається без зниження їх якості. Усі виходи, включаючи вихід на навушники, обслуговує якісний ЦАП ESS.
Через дефіцит комплектуючих, виробник вирішив поміняти начинку в нових версіях MOTU M2 та MOTU M4. Якщо коротко викладати суть, то мікроконтролери XMOS та конвертери AKM були замінені на ARM процесори та конвертери ESS. На щастя, ці зміни не викликали будь-якої помітної різниці у зовнішньому вигляді, у звуку чи вимірах. Перед нами, як і раніше, ті самі прекрасні продукти американських інженерів. Можна сміливо купувати та не замислюватися.
Зовнішній вигляд оновлених MOTU M4 абсолютно не відмінний. Тут є той же міцний металевий корпус з алюмінієвого профілю. Ті самі фірмові роз'єми Amphenol, ті ж цифрові енкодери для гейна, майстер-регулятора і навушників. Ручки регуляторів крутяться абсолютно однаково, з невеликим приємним зусиллям. Якість фарбування та нанесення написів однаково висока. Коробка абсолютно та сама, комплектація не змінилася. Загалом, ми не знайшли жодної зовнішньої різниці, про що варто було б турбуватися користувачеві.
Незважаючи на оновлення начинки, всі паспортні параметри інтерфейсів MOTU M2/M4 залишилися тими самими. Тобто за технічними характеристиками нові та старі інтерфейси не відрізняються.
В електронній начинці різницю між двома версіями MOTU M4 повністю аналогічні відмінностям між версіями MOTU M2, вихідною та оновленою.
Всередині мікроконтроллер XMOS замінений на 32-бітовий ARM процесор Cortex-M7 ATSAMS70N20, який ми вже бачили у MOTU UltraLite MK5. Як і раніше, протокол обміну залишається USB2.0.
Якщо раніше стояв дуже хороший 8-канальний ЦАП ES9016S (124 дБА динамічного діапазону, Кг+шум -110 дБ), то виробник і його також оновив на 8-канальний ЦАП ES9026PRO (124 дБА динамічного діапазону, Кг+шум -110 дБ), просто тому, що ES9016S не випускається. Обидва вони повністю аналогічні всім параметрам. При цьому за паспортом обох поколінь заявлено 120 дБА динамічного діапазону на виході.
Замість колишнього 4-канального АЦП AK5554 (динамічний діапазон 115 дБА, Кг+шум -106 дБ), застосовано 4-канальний АЦП ESS ES9840Q (динамічний діапазон 116 дБА, Кг+шум -108 дБ). Як бачимо, за цифрами він трохи кращий.
Як ми вже сказали, в обох поколіннях використовується перевірений часом американський інтегрований чіп THAT 6263 з цифровим керуванням, який поєднує мікрофонний підсилювач, контролер і буфер АЦП. Діапазон гейну від -8 до +34 дБ.
Вихід на навушники обслуговує той самий ОУ OPA1688A. Він видає за паспортом 50 мВт 32 Ом за низьких спотворень. Хоча здається, що такі цифри заслабкі для підсилювача, в деяких бюджетних інтерфейсах виробники примудряються зробити потужність ще в 10 разів нижчою. Тут навіть на високоомних навушниках гучності цілком вистачає. Розмах сигналу 3.3Vrms дає досить непоганий звук навіть у Beyerdynamic 990 PRO без чутних проблем. Але якщо хтось чекає від цього інтерфейсу такого ж звуку, як від стаціонарного підсилювача для навушників, то такого не буде. Втім, виробник ніколи цієї функціональної не заявляв. Достатньо вже того, що у пристрої є чудові АЦП та ЦАП.
Оновлені карти MOTU M2/M4 можна відразу розпізнати за версією прошивки в панелі карти. Вона має номер 2.X, тоді як усі старі карти видають 1.X.
Драйвера для карток не змінилися. Обидві карти чудово працюють одночасно в одній системі з одним і тим самим драйвером. Панель управління теж однакова, для користувача ніяких відмінностей немає. Кількість програмних входів та виходів не змінилося. Стабільність роботи як у всіх пристроїв MOTU висока без будь-яких особливостей.
У панелі карти є корисна галка Use lowest latency, яка дозволяє включати та вимикати додатковий буфер, підвищуючи швидкість проходження сигналу, або стабільність.
З цією опцією затримка RTL при буфері 64 семпла становить всього 6.2 мс.
Нагадаємо, про невеликий буфер та швидка швидкість проходження сигналу важливі для обробки сигналу в реальному часі, наприклад, при грі на MIDI-клавіатурі або обробці звуку гітари.
Найцікавіші функції драйвера ASIO - це канали Loopback і Loopback Mix. Це віртуальні канали, які потрібні для трансляцій усіх звуків із входів та виходів в інтернет.
Вимірювання нової версії MOTU M4 у режимі 24 біт 44 кГц винесено на окрему сторінку.
Через різницю в рівнях виходу та входу в 3 дБ у нових MOTU M4 у тесті Loopback не вийшло рекордного динамічного діапазону. Але тут набагато важливіше, що спектр шуму дуже рівний, без наведень, незважаючи на живлення від USB шини.
Відмінний результат із спотворень, їх всього 0.00016%, як у топових продуктів. Спектр гармонік також сприятливий.
В експлуатації ми не відзначили жодних змін. Всі ручки у MOTU M4, як і раніше, цифрові, з фіксованим кроком 1 дБ. Це дуже зручно, оскільки шкала є лінійною сприйняттю гучності. А цифрові енкодери явно довговічніші, ніж змінні резистори, де неминучий перекіс вихідними каналами і з часом додаються шарудіння. Самі цифрові регулятори мають упори та ризик поточного становища. Плюс такого рішення - можна точно встановити рівний рівень як усіх вхідних, так і вихідних каналів. Також тільки у старшій моделі MOTU M4 є регулятор балансу між входами та виходами під час прямого моніторингу сигналу. Цей регулятор зручний під час запису голосу чи інструмента з фонограмою.
Пікметри як і раніше виводять лише рівень цифрового сигналу до регулятора, тобто не залежать від поточного положення ручок лінійного виходу. Було б добре мати, наприклад, розмітку в дБ поруч із ручками регуляторів, як у недорогих пультах мікшера.
В інтерфейсах немає жодної обробки, ні low cut фільтрів, ні еквалайзера. Все розраховано на подальшу програмну обробку засобами DAW. Полегшені версії MOTU Performer і Ableton Live йдуть у комплекті, також як набір звуків та ефектів.
Ми зробили тестовий запис голосу на обидва інтерфейси через мікрофон Neumann TLM103. В обох випадках вийшов чудовий результат. Оригінальна версія MOTU M4 з АЦП AKM дає трохи тепліше відтінок голосу, оновлена MOTU M4 з АЦП ESS дає трохи більше деталей. Але різниця зовсім невелика, тому що мікрофонний підсилювач усередині абсолютно однаковий. Якщо порівняти будь-яку версію MOTU M4 з конкурентами, там відмінностей значно більше.
За якістю звучання з лінійного виходу, обидва інтерфейси при швидкому перемиканні з одного на інше не відрізняються. Послухавши тривалий час, ми віддаємо більшу перевагу оновленій версії MOTU M4. Ще раз відзначимо, що продукт вийшов дуже вдалим, звук те, що потрібно в студії і з виходів TSR, і з RCA. Висока детальність, широка панорама, не чути тембральних та інших спотворень. Звичайно, чудес не буває - тут немає DSP ефектів, мікшера, навіть панель дуже мізерна, досить середній за гучністю вихід на навушники, зате весь акцент зроблений на звук входів і виходів. За якістю звук явно краще, ніж у типовому продукті за ті самі гроші.
Висновки
Ми можемо сміливо рекомендувати сучасну версію MOTU M4 для покупки. Користувачам старих версій засмучуватися не варто, їхня карта не перетворилася на гарбуз і продовжує залишатися одним із найкращих продуктів на ринку. Користувачі нових версій можуть бути впевнені, що їх ні в чому не обмежили, начинка і звук не стали гіршими, а може зміна комплектуючих навіть у чомусь покращила і без того чудовий продукт.
Якщо вам не потрібні додаткові лінійні виходи та чисті лінійні входи для оцифрування, цілком може вистачити і молодшої моделі MOTU M2. Якщо ж основне призначення інтерфейсу - це професійна робота, якщо потрібна рекордна низька затримка, DSP з ефектами, можливість розширення числа каналів, то варто подивитися на дорожчі інтерфейси MOTU.
Комментариев нет:
Отправить комментарий